Як марсель прост переходить в цифровий | Вілліям Фентон

За години до того, як Німеччина офіційно оголосила війну Франції під час Першої світової війни, Марсель Пруст написав листа своєму фінансовому раднику, в якому передбачав, що жах наступить.

"У жахливі дні, які ми переживаємо, у вас є інші речі, крім того, щоб писати листи та турбуватися про мої дрібні інтереси. Я запевняю, ви здаєтесь абсолютно неважливими, коли я думаю, що мільйони чоловіків будуть піддані різанню у війні Світи, порівнянні зі світом Уеллса, тому що імператор Австрії вважає вигідним вихід на Чорне море ".

Цей лист, складений у ніч на 2 серпня 1914 р. Та оцифрований на інтернет-виставці Пруст і Велика війна, пропонує унікальний погляд на розум одного з видатних письменників Франції напередодні війни, щоб закінчити всі війни. В рамках ініціативи в університеті в Іллінойсі, ця виставка реалізує навчання, що базується на проектах: семестрові зусилля Франсуа Пролкса, доцента університету Іллінойсу, Урбана-Шампейн та його аспірантів курати, оцифровувати, контекстуалізувати та перекладати Прустське військове листування.

Ця виставка дає змогу ознайомитись з тривалішими зусиллями з оцифрування в університеті Іллінойсу, Урбана-Шампейн. Завдяки партнерству з Французькою комісією з питань культури та сторіччя, викладачі, співробітники та студенти зроблять сотні рідкісних листів, написаних між 1914 та 1919 роками наступної осені у Листах Першої світової війни Марселя Пруста: Цифрове видання . Хоча цей проект буде користю для науковців Пруста та істориків Першої світової війни, його акції повинні зацікавити цілу низку практикуючих та ентузіастів в Інтернеті.

Як література може допомогти нам вшановувати, згадувати та переоцінювати війну? Як має виглядати наукове видання у 21 столітті? І як ця цифрова версія може перевищити рівень друку?

Сьогодні Перша світова війна

Перша світова війна часто займає заднє місце до Другої світової війни в американській історичній пам'яті. Це створює перешкоди для тих, хто прагне відзначити сторіччя вступу США у війну (6 квітня 1917 р.). Бенедикт де Монлаур, культурний радник посольства Франції, визнав це викликом під час нашої розмови про зусилля з питань оцифрування Пруста.

"Перша світова війна тут не присутня в публічній пам'яті, як це є у Франції, але саме тому ми вважаємо, що важливо зосередитись на тому, як ця війна формувала міжнародні справи", - пояснила вона. "Це знаменує початок Організації Об'єднаних Націй, і саме тоді Америка стала наддержавою".

Посольство Франції запланувало проведення багатьох заходів, присвячених столітньому ювілею, включаючи концерти, конференції, показ фільмів і, звичайно, спонсорство листів Першої світової війни Марселя Пруста: Цифрове видання .

Університет штату Іллінойс, Урбана-Шампейн, який має одну з найбільших колекцій рукописів Пруста, є природним партнером для посольства Франції, оскільки він прагне зміцнити зв’язки між французькими вченими, інтелектуалами, художниками та їхніми американськими колегами. (Монлаур зазначив, що посольство також співпрацює з Колумбійським університетом, Університетом Дюка, Нью-Йоркського університету, Техаським університетом A&M та UCLA в рамках інших сторічних пам'ятних проектів.)

"Пруст - це французький автор, до якого всі звертаються. Він наш Шекспір. Він - наш Гете", - пояснив Монлаур.

Вшанування пам’яті Першої світової війни за допомогою кореспонденції Пруста не відповідає лише інтересам науковців Пруста; це також мобілізує їхній інтерес для привернення нової уваги до війни. Листи Пруста надають текстуру досвіду війни та кидають виклик механізованим асоціаціям із спалахами сумнівів, відчаю та шанування.

У листі в березні 1915 р. Пруст згадує: "Я вийшов назовні, під усвідомленим, сліпучим, докором, безтурботним, іронічним, материнським місячним світлом, і побачивши цей величезний Париж, який я не знав, що так любив, чекаючи, у його марному красуня, за натиск, який уже не можна було зупинити, я не міг утримати себе від плачу ».

У листі того літа він скаржиться: "Нам кажуть, що Війна породить поезію, і я не дуже вірю. Яка б поезія не з'являлася до цього часу, була далеко не однаковою для Реальності". (Буду звільнений, якби не відзначив, що аспіранти Проулса, Нік Строл та Пітер Тар'яній, курирували та перекладали ці листи.)

Листи Пруста нагадують нам про людські витрати на ведення війни та формулюють сумніви, що ми рідко допускаємо видатних авторів. Цифрове видання цього листування могло б допомогти демонструалізувати Пруста, зробивши його більш доступним для науковців, викладачів та учнів.

Видання Kolb

Щоб оцінити майбутнє цифрове видання, треба зрозуміти, як Пруст вивчався раніше. Фактичне видання Пруста - це 21-томне видання листа за редакцією Філіпа Колба, професора французької мови в університеті Іллінойсу. Опублікований між 1970 та 1993 роками - незабаром після смерті Колба - це видання представляє його життєву працю.

Видання Kolb надзвичайно масштабне та масштабне. Окрім збору всіх листів, наявних на момент публікації (понад 5300), він також прагне ввести їх у хронологічний порядок. Це не маленький подвиг, враховуючи, що Пруст не датував листи. (Не було потреби, оскільки написання листів було щоденною діяльністю, а конверти включали поштові марки.) Колб проводив більшу частину свого професійного життя, виконуючи інфекційну детективну роботу. Наприклад, якщо Пруст згадував у листі туманну погоду, Колб знайде звіт про погоду за місяць, щоб зробити висновок або хоча б звузити дату. Він весь цей контекстуальний матеріал, який ми би називали метаданими, записав на індексні картки - загалом понад 40 000.

Як пояснила це Кароліна Шиловіч, бібліотекар Колб-Пруста, куратор рідкісних книг і рукописів і доцент з університету Іллінойсу, Колб ефективно створив реляційну базу даних на папері. Він створив файли для кожної людини, згаданої у листуванні, ідентифікаторів файлів для кожного листа та навіть повну хронологію соціального життя Пруста.

За 25 років з часу виходу останнього тома в аукціонних каталогах, спеціалізованих журналах та книгах з’явилося понад 600 листів. (Колекції в університеті Іллінойсу збільшилися з 1100 на момент смерті Колба до понад 1200 сьогодні.) Ці листи самі по собі є цінними, але вони також змінюють спосіб розуміння науковцями існуючого корпусу. Наприклад, новий лист може містити інформацію, яка переглядає попередню хронологію.

Створювати оновлене видання Kolb вже неможливо. З ряду інституційних причин викладачі більше не заохочують випускати великі наукові видання, не меншу роботу, яка потребує десятиліть . Видавці не хочуть друкувати багатотомні видання для обмеженої аудиторії.

"Завдяки стійкій появі знову відкритих або нещодавно доступних листів, нове друковане видання буде застарілим протягом декількох десятиліть", - пояснив Proulx. "Крім того, 20-томне видання було б надзвичайно дорогим для окремих читачів, і здебільшого доступне лише у науково-дослідних бібліотеках."

Цифрове видання, з іншого боку, не потребує видавця, і воно може розширюватися, щоб вміщувати нові літери та контекст, коли він стає доступним. Університет Іллінойсу в бібліотеці Урбана-Шампейн розпочав процес оцифрування відразу після смерті Колба: Шіловіч, зокрема, відзначив (використовуючи TEI) дослідницькі записки та документацію Колба, щоб зробити їх доступними в електронному вигляді через Архів Колб-Пруста. Листи Марселя Пруста до Першої світової війни намагаються оцифрувати сотні його фактичних листів.

До цифрового видання

У той час як цифрове видання Proust буде доступне до наступної осені - десь до кінця столітнього ювілею 11 листопада 2018 року - читачі можуть сподіватися, що воно виглядатиме на зразок виставки Пруста та Великої Варонлайн, про які я цитував на початку ця штука.

На відміну від видання Kolb, яке повністю вийшло французькою мовою, цифрове видання вмістить транскрипції та переклади англійською мовою, які Proulx та Szylowicz вимагатимуть через краудсорсингову платформу з відкритим кодом, розроблену їхніми партнерами в Université Grenoble Alpes. У той час як вчені використовували для форматування точного тексту для показу закінченого стану (що називається лінійною транскрипцією), сьогодні багато вчених прагнуть розкрити процес написання, включаючи маргіналії та виправлення (дипломатична транскрипція). Платформа для краудсорсингу вмістить обидві форми транскрипції одночасно, дозволяючи читачам побачити незакінчені аспекти написання Пруста. Цей технічний вибір може давати можливість науковцям читати його роботи по-різному: Пруст часто додавав або уточнював свої зауваження в постскриптумі, які інакше можуть бути видні в лінійній транскрипції.

Цифрове видання також дозволить читачам побачити руку Пруста через сканування літер. Крім передачі почуття аури листа (як матеріального об'єкта), цифрова копія дозволяє читачеві відвідувати умови його написання. "Листи Пруста часто дещо безладні", - пояснив Проулкс. "Його почерк часто важко читати. Він іноді прорисовується на полях або навіть між рядками. Зображення, коли вони доступні, дають краще розуміння листа, як його отримав одержувач: часто поспішаючий місівець із складного людина ".

"Виробництво Пруста еволюціонує з часом, починаючи з дитячих листів, до його" денді "років, коли він свідомо починає розвивати виразну руку, з цікавими c, які поширюються під наступними літерами", - додав Шиловіч. "В останні тижні свого життя Пруст, який ослаблений астмою та пневмонією, не в змозі говорити і зводиться до написання невеликих записок на клаптиках паперу або зворотній стороні листів. (Посилайтесь на приклад тут.)

Наявність зображень та різних методів транскрипції забезпечують нові способи переживання Пруста, які підривають уявлення про монументального автора, а також виявляють, за словами Проулкса, складну людину. Авторам потрібно надавати моменти неправдивості: заперечувати їх, тобто заперечувати їх людяність та практикувати агіографію.

Нарешті, і, мабуть, найголовніше, цифрове видання запрошує нових учасників до редагування тексту. Тобто, хоча видання Колба добре обслуговувало науковців, складність цифрового видання вимагає нових форм експертизи та участі: безумовно, кураторів, дослідників та науковців, але також і технологів, перекладачів, перекладачів та студентів. Залучення студентів до процесу редагування не просто корисна педагогічна вправа; це, ймовірно, призведе до нових відкриттів, як демонструють Проулкс та його студенти на своїй виставці в Інтернеті.